Літа мої до осені спішать,
За ними – слід у долі перевеслах…
Радіє і хвилюється душа,
Неначе пташка синьооким веснам.
Екватор перетнувши вже давно,
Летять вони в тривожну невідомість,
Смакуючи, немов старим вином,
Гуманністю, що визнача свідомість.
Минають дні і тижні, й місяці,
Карбуючи у пам'яті події,
Які мережками розквітли на лиці,
А я на зло їм тихо молодію.
2.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2021
автор: Ганна Верес