Не пригадую,
Коли на підвіконні
Забула книжку.
Вітер забавляється,
Гортаючи сторінки.
.
Отак і живуть –
Книг не читають люди.
Порожнеча днів
Солодка і щаслива
У невігластві своїм.
.
Без надії прут
Ввіткнув колись у землю.
Кучерявиться
Сьогодні над водою
Верби зелене гілля.
.
На стежці, раптом,
З’явилася корова
Вся у реп’яхах.
Згубилася, напевно,
Й тепер блукає в горах.
.
Кричать дітлахи,
В траві комашку вздрівши.
Та як не дивлюсь –
Побачити не можу
Старечими очима.
Заходить вечір,
Неучи прохолоду.
Знадвору чую:
Сусідки розмовляють
На політичні теми.
Руку простягнув:
«Подайте, ради Бога».
Немічний дідусь.
Хтось милостині замість,
Камінчика дав старцю.
Так! Мої вірші
Бувають легковажні.
Всяке пишеться.
Та й соромно буває
за деякі рядочки.
Сільські діточки,
Знайшовши пташеняток,
Няньчать бідненьких.
Іще серця дитячі
не встигли огрубіти.
Палке бажання
Заволоділо мною.
Срібнолицого
В несримності жагучій
Опівночі чекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2021
автор: Едельвейс137