Осіння пора… У лісі, між старими кущами шипшини відпочивав сірий зайчик. Від звуку сокири сполохано підняв вуха, озирнувся довкола. Він помітив наляканих звірів, вони бігли вперед, у глиб лісу. Чув їх голоси,
-Ой, біда! Біда! Люди дерева вирубують.
Зайчик не втрачав часу, відразу побіг за ними. Бачив, як деякі звірі бігли далі, а хтось ховався за кущами, чи в купі опалого листя. Він так швидко біг, що не помітив великого пенька, який майже весь був покритий багровим і рудим листям, зашпортнувся за нього. Але добре, що не впав, так би налетів на стовбур старого дуба і напевно би забився. Між цим дубом і високим грабом лежала купа старого хмизу, на ній густо розрісся мох. Зайчик, позираючи навкруги, клопотався про себе,
-О! непогане місце! Напевно тут зупинюся.
І майже під самим хмизом, взявся розгрібати листя. Сподівався зробити поглиблення, щоб при загрозі, міг у ньому заховатися.
- Ой, як боляче,- притиснув лапку до грудей. І чим це я зміг так вколотися?!
Від здивування витріщив очі. Купка листя, заворушилася, за мить ніби стала меншою, круглішою,
-Ой! Що, я когось потурбував?! І чого це відразу колотися!
Почувши голос зайця, їжак піднявся на лапки,
- Дивина! Косий, що ти тут забув? Навіщо мій солодкий сон порушив?! Тобі, що в лісі місця мало? Де ти взявся на мою голову!
Зайчик зрозумів, що йому ніякої загрози немає і не поважно звернувся до їжака,
-Тю! А ти,що господар у лісі? Де хочу там і зупинюся.
-Та ні, - заперечив їжак і продовжив,-Так не годиться, я не господар, але це місце зайняв першим . Скоро зима і я вже майже місяць тут спокійно відпочивав.Ти б краще вибачився й пішов шукати інше місце.
- Іще чого,- зайчик зухвало подивився на їжака .
Від злості, в нього звузилися очі і почервоніли вуха. Лапкою махнув у бік і голосно сказав,
-Он подивися скрізь листя повно,тож легко знайдеш інше місце. А я собі це вподобав. Я більший за тебе, тут мені буде безпечніше. А ти малий, он скрізь купи листя, в любомі місці собі зробиш лігво!
Раптом, де й взялася, мураха.
-Що за крик! Ви скоро втихомиритися?!
-Тю, а ти тут звідки,- запитав зайчик?
-Треба добре під ноги дивитися! Тепер точно знаю, це твоя робота. Ніби був землетрус у нашому мурашнику, розтривожив усіх.
-А я тут при чому? Що я маю до твого мурашника. Здається по дорозі його ніде не бачив.
-Ти свій ніс не задирай, а дивись під ноги!- суворо сказала мураха.
І лапкою, сердито постукала по листку,
-Як не бачив?! Що за невихованість! Наш мурашник під самим пеньком, ось бачиш!
І вона показала на той пеньок, за який зашпортнувся зайчик.Він відразу їй заперечив,
-Та я навіть листя не зачепив, як лежало, так і лежить.
Мураха підвищила голос,
-Вважаю тобі краще було би вибачитися,чим сперечатися. Іще хочу зауважити, я чула всю вашу розмову. Ти не думай, що, як за розмірами більший, то до усіх будеш похабно поводитися. Я раніше тебе не бачила, але якщо хочеш знайти собі місце,то не обов`язково тут, де спав їжак! Він і за віком старший за тебе, тож навчися поважати.
Стиснувши зуби, зайчик міркував - О,мурахи кусючі, з ними краще не зв`язуватись. І став виправдовуватись,
-Розумієш , де я мешкав, почали вирубувати ліс, от і змушений шукати собі прихисток у іншому місці.
Мураха жваво заговорила,
-Тобі й ніхто не заперечує! Дядько їжак тут, ми там, а ти з іншої сторони займи місце. Не розумію, чому такий впертий? Адже завжди можна домовитися, тільки треба навчитися поважати один одного.
Зайчик трохи присоромився, після такої промови мурахи, подумав - Яка розумна! І косо зазирнувши,сказав,
-Ну гаразд, тоді вже вибачте, значить будемо сусідами.
І ледь схиливши голову, зайшов за хмиз. З іншої сторони, став готувати місце для відпочинку.
***
Діти, пам`ятайте! Суперечки й неповага ніколи до доброго не приведуть! Навчайтеся домовлятися і поважати один одного!
5.11.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2021
автор: Ніна Незламна