Просила мати щастя доні,
Молила небо,
Щоб стріла чиста її доля
І не ганебна,
Щоб чоловік її засватав
Достойний, гідний,
Багатством щоб буяла хата,
На діток плідна.
Вдень і вночі просила мати
Без перестанку.
Помилуй Бог, дитині взнати
Зраду, коханку.
Сміявся сич на голій вишні
З затії тої,-
Зять не зродивсь на землі грішній
У плоті й крові.
Вже сорок літ минає з роду
Її дитині.
І сік, і цвіт, не згіркла врода.
Молитва діє.
Біда йде повз, та й радість мимо.
Не зачіпає.
Закрився шлюз. Дитина маму
Не приласкає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2021
автор: Пісаренчиха