Я пам'ятаю, як вона пішла.
Ще дотепер та мить перед очима.
Ні зайвих слів, ні сліз, ні нотки зла.
Вона пішла, не гримнувши дверима.
Не обернулась. Не спинила крок.
У невідоме йшла без нарікання.
І я мовчав. Лиш дим від цигарок,
За нею в двері "вийшов" на прощання.
Мені б зірватись, вибігти услід,
Мені б їй впасти в ноги чи в обійми.
Її обличчя витерти від сліз,
Торкнутись вуст, які були моїми.
Мені б спитати: ти ідеш куди?
Мені б у слід кричати: зупинися!!!
Та я дивився на її сліди,
Які зникали ув опалім листі.
©Н.Хаммоуда
06.12.2021.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2021
автор: Наталя Хаммоуда