Одягся світ укотре у печаль,
Хоча й не личить зовсім йому чорне.
Упав на полі бою хтось учора,
Благальні погляди у біженців очах.
Уся планета нині у біді:
Там COVID робить чорну свою справу,
А там пів неба у війни загравах,
Той знемагає в рабському труді.
Повзе гадюкою і наша теж біда,
Здригнулись плечі і Землі-планети:
Там снайпери і «Гради», й кулемети…
Карпатські гори сиві від ридань…
Лежить Донбас в руїнах і крові
Синів, що волю й правдоньку рятують,
Десь полонених виродки катують,
Непросто сиротині і вдові.
Невже утратив світ свій оберіг,
Чи молитви застрягли у дорозі,
Не хоче чути раша і погрози,
Лиш плаче отчий за дитям поріг…
Та ніч розтане. Сонечко зійде…
Розправить крила світло дня нового.
Над злом здобудем, врешті, перемогу
Й нової України дім зведем.
5.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2021
автор: Ганна Верес