Навколо лиш піски сипучі
Усе складається із праху
І по барханам ледве йдучи
Я відчуваю дику спрагу
Удень – непереносна спека
А уночі – дошкульний холод
Мене спіткає небезпека
І ледь втамовуючи голод
Забувши заповітну мрію
Мені ввижається щоразу
Що без любові і надії
Я так далеко від оази
Залишив сам свою оселю
Чи відпустив тебе натомість
А вітер на пісках пустелі
Малює твій чарівний образ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2021
автор: Чорнобривець