Щодня частіше, небо хмурить брови,
Стечуть раптово, сльозини зрадливі,
Давно стоять, зажурені діброви,
По стовбурах, біжать краплі стремливі.
У сні дерева, вмить схолоне душа,
Помежи хмар, промінь сонця проб`ється,
Ніжно зігріє, ніби ненька втіша,
Душа радіє, серце в ритмі б`ється.
Раптовий сніг, вкрива гілки кістляві,
Срібні вуалі заіскрились довкола,
По стовбурах, реберця ледь біляві,
В них біль згасає… смола захолола.
І сон весною, омріяний, як спів,
Пташиний, жвавий, а то колисковий,
Як шурхіт листя, з вітром, мов переспів,
У світ сповиє, зимовий, казковий!
30.11.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2021
автор: Ніна Незламна