природа замальовує щороку
своє обличчя, залишаючи ескіз :
накреслення дерев, ріки верткий мазок
покладений, не відриваючи руки
фігуру дому, вектор перспективи
яка з'їдає вулицю, прямі
доріг криві стежок
лишає :
кістяк, основу, суть, усе,
на чім трималося життя
впродовж усього року
стирає гумкою декор
дмухне на аркуш -
сипле з нього сніг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2021
автор: vero.ronica