[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n30OrVkV7Y4[/youtube]
Давно відцвів уже жасмін,
У півсні, іще дрімає..
Та взимку він все ж не один,
Пташина в гості прилітає.
І щоб розвіяти цю тугу,
Пісні свої йому співає.
Він забуває і про хугу,
Яка повільно замітає.
Та чим її я пригощу,
Калину, може, я спитаю?
До неї віти опущу,
Вона росте тут поряд, скраю.
Калина знає оцю пташку,
Що прилітала і не раз.
Її забути дуже важко,
Давно вже зникла на цей час.
Клювала ж ягідки червоні,
Була як втіха і розрада.
І від пісень не знала втоми,
Чому ж це сталася ця зрада?
Від слів жасміну зашарілась,
Почервоніла дужче ще.
Від вітру легко похитнулась,
Було кохання, пройшло все...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2021
автор: Н-А-Д-І-Я