Щодень із тобою знайомимось, друже,
Немовби уперше, немов до прощання
Лишилась хвилина, потому байдужі
До часу, до страху, лишивши мовчання
Для інших,
Птахів відпускаєм в конвертах без марок
Короткі листи, що розпалюють ватру
Домашньої скриньки,
як соло гітари
Посеред спектаклю на сцені театру
Співають птахи, підневільні коханню :
Листуємось, друже, немовби уперше,
І пишеться лист так, неначе останній.
Дарма, що птахи повкладалися спати -
В дзьоби поскладали слова, що не брешуть,
Й цілунок із листям перцевої м'яти,
Щоб спалося добре і дихалось легше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: vero.ronica