Темним крилом покрила ніч сади,
Долини й луки, став заколихала.
Верба схилила коси до води,
Їй вітер шепотів, щоб міцно спала.
Десь вистрибнув угору коропець,
Зробивши сальто, знов зник під водою,
Цей плюскіт було чути на кінець
Ставка старого, де із осокою
Секретами ділився очерет
І місяць їм підморгував лукаво,
З-за хмари сестри-зорі визирали.
Приємно слухати оцей нічний сонет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський