Грудень. Забіліло рясно-густо,
Йде зима із віхолами в край.
Що ж, моя омріяна відпустко,
Снігові вітрила напинай.
Осене! Зворушливе прощання!
Бач, здружилися з тобою ми,
Та чекає гостя в білих санях
З норовливими, як сніг, кіньми.
У рум’янцях, свіжа, йде до хати.
Очі – ніби блюдця крижані.
І з порога стане усміхатись
Відпускниці-мрійниці – мені…
Хто ж тебе, студену, в тепле впустить?
Б’єш, хурделиш сотнями сніжин…
Здрастуй, грудень! Перший день відпустки!
Зимо, ти з добром прийшла, скажи?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2021
автор: Білоозерянська Чайка