В океані забутих облич,
Непроникнім і темнім – як ніч,
Неполохано й мляво пливуть
Дивні сни – наче риби лускаті.
Серед товщі морської води –
Ті, що, раптом, пішли назавжди,
Епізоди, що втратили суть,
Та непевні подоби без статі.
В існуванні – немає мети.
Що загублено – вже не знайти.
Все, що трапилось, все, що було –
За хвилину – ніяк не згадати.
На безмежно нелічену мить –
Наче спів позаземний бринить,
Та, як завше, змінилося тло
І дзвенять неліковані втрати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2021
автор: Ігор Крикотун