[i]« Там... за поворотом...»[/i]
Пристань
Потопами гряде тисячоліття...
рікою сліз омиємо біду...
лишаємо руїну цьому світу,
а на узвишші – зміну молоду.
Привите у епоху лихоліття,
ще розів’ється у її саду
моє весняне соковите віття...
а я у лету тихо відійду.
І попливе мій одинокий човник
до гавані, що тане у імлі,
де тонуть і ковчеги, й кораблі...
усе це сон... і я читаю сонник, –
[i]багато нас, нікому невідомих,
і мало – необхідних на землі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2021
автор: I.Teрен