Не встигла вволю я нагрітись
В промінні дядька Листопа́да.
А ще ж так хочеться до літа,
До барви щедрої параду.
Де хунта цвіркунів, вільшанок,
Де килим споришів у росах
Тримає у спокусі ранок,
І йдеш безтямно в ньому боса,
Розхристана! Ось я – причинна,
Така, як є – зігріта… Боже.
Та нині ж листя тополине
Встеляє на зимівлю ложе.
Кладе і мрії, й сподівання,
І прагнення здолати простір.
...За день, за два пара мовчання
Із дідом Груднем плине в гості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2021
автор: Нея