осінні хвилі розбудять дзвони костелу
і я засну
сном непохитно-п'янким
на кільканадцять годин
збіжаться будинки, дзеркала, коти,
калюжі та вікна з квартир
щоб викрити тінь мою
та цінність її наготи.
скорчаться пальці від стиглих дощів
і я перетворюсь у дзвін
у той, яким мариш ти
у дні, коли світла брак.
зостатися б звуком
у мушлі вушній
у храмі твоїм.
щоб так
ти не забув мене
у безсвітлі наготи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2021
автор: дівчина з третього поверху