Мабуть, я також виглядаю Миколая,
Ніби ота маленька дівчинка колись,
Хоча бажань насправді вже не маю,
Бо всі із небуттям давно зрослись…
Та в молитвах благатиму Святого,
Щоб стежу до сердець не забував,
Навіть до тих, хто не просив нічого,
А помисли свої на благо спрямував…
Ще досі в кожнім з нас живе дитина,
Котра чекає завжди Миколая і Різдво,
Закарбувалася у нашій пам’яті картина,
Чекали як гуртом на Новорічне торжество…
Та не лиш в снах ми виглядаєм знову
На Миколая, спів колядок й щедрівок,
Як завжди, мабуть, хочеться в обнову
Одіти знову дім, усіх дорослих та діток…
Давайте дітьми завжди залишатись,
А не лише на Миколая, чи Різдво,
Якщо і не любити всіх, то поважати,
Гіркої смути щоб в родинах не було…
Потрібно вчитися нам щирості такої,
Як у дітей, що свято вірять у дива,
То ж не вбиваймо паростки любові,
Якщо й покрила скроні сивина…
Мабуть, я також виглядаю Миколая,
Хоч не пишу давно Йому листи,
Про всі бажання й мрії забуваю,
Щоб душу в вічність гідно донести…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2021
автор: Lilafea