Внучці Мілані

Ти  стала  вже,  майже,  доросла:
У  школу  пішла  в  перший  клас,  
У  руки  взяла  «в  косу»  зошит,    
Відкрила  буквар  перший  раз.

І  букви  навчилась  докупи    
Складати  у  перші  склади,
Та  з  ними  зазнала  халепи:
Читались  туди  і  сюди.

Ніяк  не  могла  зрозуміти:
Що  перше:  чи  МА,  а  чи  АМ,
Яка  послідовність  цих  літер
Й  читати  їх  як  по  складах?

Дісталось  і  мамі,  й  сестричкам:
Всі  разом  ловили  склади,  
Розставляли  їх  мов,  по  поличках
А  ті  розбігались  кудись..  

Та  врешті,  вдалось  загнуздати,  
І  букви,  і  літери  всі,  
Розставиш  і  можеш  читати,
І  знаєш:  де  МА,  а  де  МІ.  
 
Тепер  вже  ти  –  справжня  школярка:
Є  ранець,  пенал,  олівці,
На  асфальті  до  школи  від  ґанку
Всі  ямки  відомі  тобі.  

Сусідські  собачки  і  кішки  
Слідом  за  тобою  ідуть,
Обмурзають  лапками  трішки,  
А  потім  назад  тебе  ждуть.

Тобі  ж  побажаєм  сьогодні,  
Щоб  завжди  був  світлим  твій  шлях,
Летіли  роки́  як  ті  ко́ні,
Та  сонце  світило  в  полях.    

Щоб  добре  навчалася  в  школі,  
Сумлінна,  слухняна  була,  
Щоб  смутку  не  знала  ніколи,  
Й    в  здоров’ї  щаслива  росла.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2021
автор: Ольга Калина