Небо на лінію обрію тисне
Уперто,
без совісті та жалю.
Ти кажеш мені, що любиш,
Повторюєш ще раз,
але на паркані : "Лю".
А тоді вдаєшся до хитрої математики,
Де "В+А=лав",
Додаєш : "Форева".
Запевняєш, що фарбу уїдливу
звідси не змиє злива.
Снігом розсипалось небо -
Полегшення.
Місто втопає в тиші,
Тільки тріщить ріка,
мов скло,
Немовби уголос читає вірші.
Та ми вже дорослі,
І знаємо, що до чого :
До завтра розтане весь сніг,
Нам залишиться тільки
Цілунок,
але ненадовго.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2021
автор: vero.ronica