Каламутну воду
Сиплють небеса
І журливо бродить
Вітер по лісах.
То кружляє з листом,
Грається з дощем,
То заплаче нишком
Під малим кущем.
То гайне у поле
Зе́рня підмітать,
То старій тополі
Коси запліта...
Та не все ж і Вітру
Теплому гулять,
Вже чекає зиму
стомлена земля.
Стогне Вітер, тужить,
Бо не довго дуть(!) -
Сестри-завірюхи
Скоро проженуть...
2004р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2021
автор: ЛУЖАНКА