Припорошені, в снігах життя скрижалі,
Не змітай, залиш той сніг і пил мені.
Незабутніх плинних років сині далі,
Стали квітами на білому вікні.
Сині очі, сині мрії, синє небо,
Навіть в снах моїх відбилася блакить.
Я приймаю з того неба все, що треба,
Коли доля перетворюється в мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2021
автор: Лада Квіткова