* * *
Народи, браття-листяні,
ліси!
Єсть я, що ходить-крутить
маєм!
Показ тверезий
й вихор свіжих сил!
Вже Бог цілованих —
в кохання повкидає!
Ви рвіте пломінь, вгору —
він горить
Цілую
Істину!! — ізнизу догори
то ж як не любиш —
то цього не взнаєш
Вона в мені!
ось — тут!
і ви що дню — досвічуєте
й трохи додимляєте
в жахливу Божу простоту
ген світить! — променями
ув око-колодязь...
А! спантеличені! кружляєте, —
Є епіклеза! — й Озя й Ося
тут!
не зирить Бог —
нічого не поясните,
(Господи... та що ще тут місця займаєте?)
й нікого не переконаєте!
Ану — лиш —
тут!! —
диха...
Ув — простоту!!!
23.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович