Логосу Христу
Слову Отчому
з трепетанням присвячується
Та хіба любов колись
мине?
Без любові
чи з любов’ю
буде —
кожен день
з рожевості в пупур і промайне
Синій вечір стулить його губи
і всі уди
і сосуди
і посудини —
тільки серцю
не накажеш: воно любить!!
взнаєш: ти любові — не накажеш
вона любить
і любов спасе, хіба загубить?
Так — любов ніколи не мине!!
Так, Ти, Боже, і навчив
мене...
Єсть Коротич, — добре серце!
Хто дав взнати?
Поруч гралися малі іще
коротичата...
Поет запрошував...
(«як? і до квартири він запрошував??»
«так то нікого – лиш тебе»)
Книги давав на вибір свій
читати...
«У Вас одного чую я хребет...
Його не зможуть
поламати!..»
Один лиш і водив
по Києву до селюків
і пробував надрукувати!
Городянин!
вись іпостасна...
а, отже, я — християнин!!
... Дух Святий (!!)
звелів учора помолиться!
Сам світ сказав — «любов не промине!»
Світ — в брехні,
простіть
за правду
і мене
бо зараз до народу ми як
вийдемо —
а у всіх в руках синиці!!
Підняти небо —
серце вибране і пломениться!
як світ цей — день за днем?
21.11.2021, свято архистратига Михаїла,
з причастям,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович