Це тільки сон, всього лише дивний сон,
Який наснився якось так неждано...
Він пройде, коли повернусь до вікон,
Зі світлом ця минеться забаганка,
Що навертілася у мареві німім…
Прошу розвійся, морок, до світанку.
Навіщо ті пошерхлі хвилювання?
Чи є потреба старе ворушити,
Коли є день! І ним потрібно жити…
Яка потреба десь там аж на дні
Мотати з старих ниточок сувій?
Будь доброю, Марена, забери
Та десь високо в горах їх розвій!
Вітерець підхопить їх і рознесе,
Щоби не збулось! І забулося усе…
В.Ф.- 30. 10. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2021
автор: Веселенька Дачниця