Знову на Поліссі осінь хазяйнує,
Розмашисто і вміло пейзажі малює.
Шати в день погідний золотом сіяють,
А ліси поліські - це багатство краю.
Вбралась так ошатно і Волинь моя -
Зваблива, неповторна окраса ця твоя.
В дібров, гаїв розкішний бурштиновий наряд,
Смарагд з ялин і сосен завершує парад.
Рубіни калино'ві палають на узліссі.
Давно уже не чути соловейка в лісі.
Лиш шелест вітру й опадає листя...
Волинь моя, - в калиновім намисті.
Озера Світязь сумуватимуть без літа,
Краса їх буде серебром сповита.
Природа краю спочиватиме у сні,
Щоб розквітчатися красою навесні.
І знов куватимуть зозулі в лісі.
Загомонить природа на Поліссі.
У кришталю' озернім - небо голубе,
Мій краю калино'вий, - так люблю тебе !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2021
автор: Галина Лябук