Ось на мерзлій землі - слід морозу малює послання,
Одягає калину у шубку легку, пір’яну.
І в сріблястім наряді хизується модниця зрання,
Бо у бісер коштовний її листопад одягнув.
Там під інеєм віти – немов у лебедиків крила.
Тільки стовбур їх міцно від хибного кроку тримав.
Зранку паморозь біла у нас під ногами хрумтіла.
Ніби зараз не осінь, а справжня красуня-зима.
Все втирався в довіру, щось палко доводив калині,
Галасливий, осінньо-морозний, лункий вітровій.
А вона червоніла… та щічки вкривав срібний іній –
Скам'яніли фігури казкові… немов воскові…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2021
автор: Білоозерянська Чайка