Ця зима морозна видихнула холод,
щоби осиротіла Земля,
Витіснила зморшкувату мрію і теплоту,
щоб скинути десяток ночей
Холодних в пороги пам’яті,
аби порушити обриси надії
В рефлексіях осіннього холоду.
Щоби наслідити в клапанах серця,
накрапати мрякою,
Аби кожна мовчанка твоя була болюча,
Аби істина ховалась, бо все,
що в тобі - живе завжди з тобою,
Навіть якщо, часом,
зима обламує твій цвіт,
Знебарвлює рівень тональності
серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Олеся Шевчук