Танець осені

Чиїсь  сліди...Впізнала!  Твої,  осене!
Під  вітру  музику  ти  танцювала  тут  чечітку.
Руда  красуня,  із  розплетеними  косами.
Тут  кожне  "  па"  твоє  виблискує  леліткою.

А  ось  вже  інший  візерунок...Знов  сліди.
Із  легкістю  й  завзяттям  вітерець  їй  виграває.
Вже  осінь  в  ритмі  вальсу:  раз,  два,  три...
Й  стрибок  уверх,  у  небо,  що  безкрає.

Знов  музика  змінилась,    ритм  чіткий.
Це  ж  танго!  Танцювати  без  партнера?!
Під  ніжками  паркет  рудий,  слизький...
І  раптом  вітер:"  Дайте  руку  кавалеру!"

І  підхопив  її  так  пристрасно,  як  міг.
І  цілував...  Так  лиш  закохані  цілують!
Зривав  пелюстки  із  троянд,  кидав  до  ніг...
-  Кохана,  танго  в  парі  лиш  танцюють!

Валентина  Урода/  Дацко
14/11/2021

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Гонорова пані