Коли викликаєш "сто три"
зникає вчорашній крик
і все те до чого ти звик,
байдуже - іди бери!
Тоді серед ста речей
вдягаєш якийсь халат,
літають кутки кімнат
й обличчя чужих людей.
І світ із вчорашніх цін
стає на ваги нулем.
Позаду лишився дім,
думки з теорем і лем.
Спадаєш із таких висот
на перший абзац життя...
Палати не знані доти,
години не так летять.
А там за дверима хтось
тримає долоні вгору...
"Єдине б лише збулось -
чим довше побути поруч".
🙏❤
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Людмила Мартиненко