Забудь цей момент, він інтимніший за найінтимнішу з лірик.
Ми сповнені вщент: я – чорним, а ти – темно-сірим.
Не треба журби, зітри її, доки я витираю грим
Страшний
Загублений ритм, відсутність акторської гри.
Зміни
Мене, але не змінити вже ту, вічну й живу, яка любить..
Забери – й все мине, душі не доводь до згуби.
Воно прагне до тебе, святе, що між нами було колись:
Той біль,
Мереживо зблідлих, тонких, березових лиць.
В тобі,
У звуках гітар, розчиняючись, я кращою вже не стану
А може і так, що бачимось зараз востаннє.
Слова заважкі, ти просто мовчиш, підбираючи їх, чи..
мотив.
Як добре, що той, кому я читаю цей вірш,
не ти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2021
автор: Вєра Євгеньєвна