В якийсь із днів, що випаде з колоди
карт,
Ти говоритимеш тим голосом, що снігом,
Лягає на гранітову плиту
І падає з небес єдиним словом
З холодних хмар і множить снігопад.
Печаль, печаль, що множить пустоту
В яку твій відчай ті сніжинки ловить.
Тому й не хочу слухати його.
Спіймати сум, - в якому сум і більше
Ні крихти розуму, ні крихти почуття,
Лишень дурне в собі усежаління, -
Це біль в якому істини нема.
Це натюрморт, - і ти вдихаєш в нього,
Пейзаж в якому - ти, твій сніг, твій голос,
І снігом припорошена плита.
13.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2021
автор: Володимир Каразуб