Чомусь все більше думаю над тим,
Від розуму я горе маю,
Назвать минуле часом золотим
Так щиро хочеться з відчАю…
Чому прогрес технічний і науки
Ніби служити має для людини,
Тотально замінив робочі руки,
Окрім всіх благ проблеми творить нині…
Чому з досягненнями НТР
Втрачають люди свою душу,
Ніби від біса клятий той прогрес
І вже людей самих він крУшить…
Питання ще спокою не дає:
Для кого ЩО, чи що для КОГО?
Якщо задуманий він для людей,
Чому страждаємо від нього?
Та ні, мабудь-таки не для людей,
Хоча пізнали струм і транспорт,
Будинки-вулики, безліч ідей,
Але і зброю страшну тАкож…
Колись дарований нам рай земний
До пекла тихо повертає…
Чи якось можна було це спинить,
І вгамувать амбіції і плани.
Згадать, що ми всього лиш гості тут,
Але поводимось нахабно,
У зароблянні грошових валют
Не помічати стали земні рани…
Ніякі гроші людство не спасуть,
І найбагатші згинуть з простим людом,
Та ми ще є, вкажи нам, Боже, путь,
Хай, врешті, справедливість Твоя буде!
12.11.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2021
автор: Галя Костенко