І який тепер у сердець калібр?
Скільки треба пострілів, щоб на смерть?
А про тебе скласти б який верлібр,
Та в мені римована круговерть.
І життя, давно, не якась чернетка,
Ти ж хотів – розбещеного митця.
Не поет я, звісно, а лиш поетка,
Та мені римоване до лиця.
Свічку загасила, забрала душу,
Ти ж на каву подругу запросив,
Я заримувати вас якось мушу,
Хоч усі епітети вже зносив.
Маєш ти одну характерну рису,
І мінливі надто твої смаки.
Скільки б тебе віршами не описуй,
Та проб’ється істина крізь віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2021
автор: Лада Квіткова