Жалко що ми не взнали зразу,
Що все закінчиться отак
Забравши кохання, надію , віру,
Ненависть в серці Я вселив
Якій не було кінця і краю
Яка росла,нас розділив
І ця любов прийшла не по проханні
І це відчуття в мені породив.
І я до сих пір не вірю,
Що ми зробили цей кінець
І брешу собі що "невелика Тай біда"
Переглядаючи твої фото сотні раз
Напиваюсь оцим гірким відчуттям
Але питання:
"Що ж відбувалося між нами?"
По пріколу чи всерйоз ?
Мрії всі збудуться не плач!
Дивись яку біль ми породили!
Тепер вона мій а можливо і твій палач
І ми його самі Тай породили
Жалко що був лише один план
В якому ми повинні були жити
Тепер я взагалі без слів
Щоб набрати сил , не напитись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Mahan