Втрачаю сенс свого життя –
Нема ні мрій уже, ні планів.
Душа мов стоптане взуття,
Забуте між старих парканів…
Не зрозуміло нащо йшла,
Роками між колючих тернів,
Якщо спокою не знайшла,
Перетерпівши навіть дурнів…
Втрачаю сенс свого життя –
Готова душу відпустити,
Бо не навчившись каяття,
Не здатна світ уже любити…
Все марно, навіть передзвін,
Що в серці іноді колотить,
За смертю лину навздогін,
Котра в вічність перекотить…
Втрачаю сенс свого життя –
Благаю Бога про пощаду,
Спокою дав щоб й укриття,
Простив за песимізм і зраду…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Lilafea