Тут в кожного на серці кровить рана
І в кожного свій шлях на цій війні
А Україна давно в кітель вбрана
Та автомат тримає у руці!
В її очах, блакитних наче небо
Не птах співає, а кричить війна
А замість жовтої пшениці стебел
У тузі плаче зморена земля!
Легені обпікає запах крові й диму
Але кулак міцнішає в цей час
І в серці б’ється слово «Україна»
Вона неначе матір для всіх нас!
Нескорена, нездоланна держава
Могутнім фортом височіє над Дніпром
І ворогів нечистих спалить її слава
Обійме воїнів міцним своїм крилом.
Ось я стою-зі мною побратими
Ви бачите в очах моїх запал?
Так, я казатиму всім кожної хвилини
Загине ворог той, що зброю підіймав.
Горить вогнем жадана перемога
Відновиться, відродиться земля
У кожного тут з нас своя дорога
Та ціль до перемоги лиш одна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Асія