Від поминальних свіч рябить в очах,
Ніколи не було їх так багато...
То брат, сестра, то мамочка, то тато,
То кум, колега по роботі... Страх!
Зима на носі хоч, а Смерть жнивує,
Не зауважиш їй, що не сезон.
У неї, щодо цього — свій резон.
Просити про помилування всує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2021
автор: Патара