***
Кожного зірка,
Із часом --
Стигне..,
Кожен,
Із нас --
Втомлюється
Життям..,
Що цей час,
Щоденно -- вчорашнім,
Забирає дороге,
Що є у нас
І...
Знову надією,
У завтра --
Ідемо,
Щоби зірка світила
Для внуків своїх,
Яким так потрібно --
Дуже потрібно
Тепло того серця,
Яким так хочемо
Зрозуміти себе --
У втратах живих...
--------------------------------------------
07.11.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
"Якщо вдуматись -- життя є парадокс, бо народжуємось -- тільки..,
щоби померти і втратити все, чим володіли в житті, але...
Є десь ще пізнання -- підсвідомо, того, що ніщо не щезає просто
так і...
Маємо шанс розуміти головне -- десь там.., в чомусь -- є зерно,
яке називають Імаго, що хоче прорости, коли звільниться від
цього тіла, або ще його називають новим тілом вібрацій, як Душа...
Чи можете Ви усвідомити свій довг в майбутньому, як бажання
знову жити, коли тут Ви робите все для знищення інших..?
А ніщо просто так не буває і... вертається до того -- хто тим, що
заложив зараз і вже тут... бажанням собі -- робить зло іншим...
Розумієте суть..?
Якщо ні -- полова...
Якщо десь є намір -- вже діє Імаго, що пробуджується у всіх
Ваших вчинках, як любов...
Любов до життя...
До того життя, яке бажаєте, в майбутньому -- тут і... вже."
---------------------------------
(Автор -- "Відроджуючи таємні знання предків, або Семаргл душі...")
=====================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2021
автор: Катинський Орест