Що в тобі, мово? І звідки
Барви взяла ти оці?
В юної панни-лебідки
Серед густих чебреців?
Ллєшся, і ніжиш, і гладиш,
Піснею рвеш в голубінь.
Звідки взялися принади
Й чари – в звичайній тобі?
Лине розкотисто, лунко
Слово духмяно-хмільне –
Ти, мабуть, Мавка-чаклунка,
що зчарувала мене?
Навіть в журбі журавлиній
Слово сказав – обійняв.
Вся Україна в людині –
В звуках, як спів солов’я…
Сонячна і веселкова,
Мудрий зв’язок поколінь.
В серці навік колискова –
Світ би без неї змалів.
Мово! Ти – мама й кохана,
Донька чи син, побратим,
Сонечко! Річка! Каштани!
Все найдорожче – це ти…
Мовить нам серце поета –
Сльози біжать по щоці.
Рідна, скажи мені, де ти
Барви взяла всі оці?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2021
автор: Білоозерянська Чайка