Письменнику Валерію Шевчуку,
лісовику в мові, присвячується
Хмартеся, хмари синьоброві!
Зблискуйте, іскри пелехаті!
Склабся, піввуску пурпуровий,
Це я виходжу на грядку,
І я — до дідька здоровий.
Хто грому боїться, падайте.
Бо я виходжу на грядки.
Тож я й собі загадковий,—
Хто хоче падати — падайте.
Не держу за стан однобокість —
Сестру упадку.
І як мажара й цідилок — здоровий.
Бачимо? В самості дубу
Цицьки із хмари огненні!
Що ви? До мене?
Як то до мене?
Вимкну і викину за товщу по духу —
Йдіте, загрипнені до своїх геніїв!
Що ж, в дощ лежати під дубом…
Захід спомадив уславлені брови,—
Вечір чухкий, загадковий…
1.02.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович