Тумани,тумани кругом
Й просвітку не видну ніде,
У тому тумані густім
Одинока дівчина іде.
Здавалось-нещасна вона
І щастя не буде повік,
Насправді дівчині отій
Ішов лиш сімнадцятий рік.
Та доля її не покине
І щастя своє ще знайде,
І сонечко ясно засвітить,
Й коханий до неї прийде.
І роки пливли за роками
Й здається давно це було,
Дівчина йде заміж від мами
З коханим в далеке село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2021
автор: Дривко Люба