Де б не були ми, близько чи далеко,
Куди б не відлетіли від гнізда,
Та в холод зимній, чи у літню спеку
Ми линемо туди, де світ відкрився нам…
Де відкриття було на кожнім кроці,
Де кожен день давав нам пізнання,
Де довжелезні дні були і ночі,
Присутність батька й матінки щодня…
Які ж бо ми були тоді щасливі,
Не розуміючи того самі,
Те щастя ніби хвиля часу змила,
Людей забрала рідних, дорогих…
І те тепло, отримане в дитинстві,
Нам гріє душу вже до сивих скронь,
Ми летимо і будемо летіти
До батьківської хати, в спогадів полон…
30.10.21
Щиро дякую за натхнення Ганні Верес-Демиденко.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2021
автор: Галя Костенко