У полоні спогадів солодких
В невагомості дитячих снів
Хочу я побути ще хоть трохи
У теплі своїх щасливих днів.
І чому так хочеться частіше
Ті далекі згадувати дні,
Бо, жилось, здається, тоді гірше,
Та ніяк не гірш, ніж зараз, ні!
Сонце гріло якось особливо,
Дарувало ніжне нам тепло
Відкривалось нам щоденне диво,
Просто і доступно все було…
Зрозуміли всі ми переваги
Нашого в минулому життя,
Без насильства, і умов на вагах -
Чи життя, чи самозабуття.
Ті проблеми, що тоді здавались,
Ніби й не проблеми вже вони,
Ми в суспільстві вільно спілкувались,
Як же добре було без війни!
Чи це плата за технічні блага,
За комфорт і за сучасне все,
Де взять сили, мужність і відвагу
Зберегти в собі людське лице?
І наразі гостро, як ніколи
Відчуваєм з предками зв’язок,
Просим, як колись вони, у Бога,
Не кінець, а праведний урок.
Чи готові жить без Інтернету,
Без смартфонів, електронних благ?
Таким чином заплатити плату,
Але, Боже, залиши життя!
04.11.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2021
автор: Галя Костенко