Виглядала баба Ліда
Із вікна своєї хати
На подвір’я до сусіда
(Треба ж все її узнати).
За парканом проживає
Старий лікар, безнадійний,
Дні останні добуває,
Скоро буде вже покійний.
Дружно з’їхалися внуки –
П’ятий день уже товчуться,
Не доходять їхні руки,
Щоб до діда простягнуться.
То під грушею всі вклались,
Видно, що часу не гають,
То на лавку перебрались –
Якийсь аркуш розглядають.
Вже дорослі дяді й тьоті
Зранку спокою не мають:
Що вони в такій роботі
В тому аркуші шукають?
Пояснила баба Віта,
Що за дідом доглядала:
-Старша внучка з заповітом
Чорновик десь розшукала.
Почерк лікаря не кожен
Прочитати може зразу,
Третій день вже розбирають
Зашифровані ті фрази.
Не знайшли себе у списку,
Посварились і побились,
Хтось у когось кинув миску,
Верещали і хрестились.
Дід ще жартувати хоче –
Пустив чутку, що вмирає,
Он стоїть в вікні, регоче,
Що робити далі - знає.
Всі поїдуть звідси нині,
А свої всі заповіти
Дід напише на латині –
Розбирають нехай діти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2021
автор: Катерина Собова