Примчала осінь на баскім коні,
За гриву ухопившись золотисту,
Гриби і ягоди – в туманній пелені,
І до лиця – калинове намисто.
На плахті мріють терну ягідки –
Морозу так іще й не дочекались.
В сідлі трималась осінь залюбки,
Тож і біда красуню не спіткала.
Коню вудила вправно напина,
Готуючись до чергового злету –
Попереду ж – шипшина в полинах.
Отримали запрошення й поети.
Примружив око жовте сонця диск,
Закоханий у осінь він не вперше,
Та першим із усіх-усіх світил
Побачив, як літає осінь-вершник.
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2021
автор: Ганна Верес