Одіну маску на своє життя,
Щоб тільки очі мовчки говорили,
Кричали німо та просили каяття,
За те кохання, що підступно вбили…
Жила й постійно оглядалась навкруги,
Старалась кожному в усьому догодити,..
Повчили рідні так, не те щоб вороги –
«Вважай, що люди будуть говорити?»
Одіну маску на своє життя,
Та не медичну від смертельної зарази,
А ту що дасть мені свободи відчуття,
Щоб по губах моїх не зчитуються фрази…
На осліп йшла життям, немов чужим,
Навіть кохала, прислухаючись до інших,
Бо нав’язали нам «савдепівський» режим,
Де й праведні шанують думку грішних…
Одіну маску на своє життя,
Стерильно буду думати й мовчати,
Щоб вже ніхто не вліз в серцебиття,
А душу зболену не заставляв кричати…
Коли пора прийшла, що Осінь у душі,
А мрії в вирій, наче птахи, відлітають,
То до Всевишнього я йду у самоті,
Бо «як живаєш?» уже і рідні не питають…
Одіну маску на своє життя,
А душу буду перед Богом відкривати,
Бо часом маю вже таке передчуття,
Що хтось вирішує, коли мені вмирати…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
03.11..2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2021
автор: Lilafea