Яка ця осінь тиха й мовчазна,
Нашепче щось й піде собі потому,
Вона повернеться у серце, як додому,
Прийде пора - розквітне, мов весна.
Втішатиме нові наші літа,
Щоби у листі не шукать вчорашнє...
Не кидать серце так напризволяще,
Щоб квітнуть, квітнуть і не одцвітать.
Отак позолотИть наші думки,
Зчужіють мрії і зійдуть з дороги,
Нові ж не оббиватимуть пороги -
Життя гортає дні, як сторінки.
Одні одним під небом станеш ми,
В душі весна, а ми вже пізня осінь,
Але наївні вірим в щастя й досі,
І тулимось осінніми крильми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Олена Жежук