Моє кохання – марево із мрій,
А ти у ньому, як чарівна фея.
В буденнім вирі часу і подій
Бувало з розпачу питаю, - де я?
В якому світі я тепер живу,
Це твердь землі, чи в небесах витаю?
Ти марево, чи бачу наяву,
Це під гіпнозом, чи тебе кохаю?
Противитись уже не було сил,
Щемить душа розхристана вітрами.
Я у небес кохання не просив,
Воно прийшло, немов розряд між нами.
Отой розряд від погляду очей,
Прошив наскрізь і в грудях запалало.
Згубився в часі, втратив лік ночей,
Мене до тла кохання спопеляло.
По іншому і бути не могло.
Не сприйняла, повірить не схотіла.
Своє життя у кожного було,
Лікує час. Душа вже заніміла…
31. 10. 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2021
автор: Мирослав Вересюк