В ущелині рифа
Там де глибина
Зелена мурена
Живе геть одна.
Самотня
Нудьгує
Аж лід ув очах,
Заглянеш в ті очі
Охоплює страх.
Зелена мурена
Це риба-змія
Їй також потрібні
Любов і сім'я.
Під рифом ростити
Малих муренят,
Зелених веселих
Дівчат і хлоп'ят.
В тропічному морі
Їй мало тепла
Тому її радість
З очей утекла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2021
автор: Зелений Гай